Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства,

торгівлі людьми, складних життєвих обставин

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно),
Messenger @childhotline.ukraine,
Instagram @childhotline_ua,
Telegram @CHL116111.
2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).
3. Поліція: 102.
4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками (https://secrets.1plus1.ua/).
6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
7. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.
8. «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.
9. Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей: 0 800 505 085.
10. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.
11. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.
12. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75.
13. Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 ([email protected], https://eo.gov.ua/).
14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству (https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).

15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та ЗПТ: 0 800 507 727.

16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх до молоді), supportME (від фахівців).
17. Уповноважений Президента України з прав дитини (044) 255 76 75.
18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).
19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).
21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0 800 211 444.
22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).
23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний багатоканальний номер: 0800 50 18 92.
24. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).
25. Платформа «Розкажи мені» (https://tellme.com.ua/).
26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді (https://t.me/poruch_me).
27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям
безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн (https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r).
28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, у будь-який час доби) (https://bit.ly/3QLUdwO).
29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію,
за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).
30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).
31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).
32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога» (https://rozirvykolo.org/mental-support/).
33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому потребу: УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).
34. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).
35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду (https://veteranfund.com.ua/).

Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.
2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).
4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина» (https://www.instagram.com/flg_ua/).
6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні)(http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).
9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).

Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном

Поговорити з кимось просто зараз. З тим, хто точно вислухає і допоможе зібрати думки до купи.
Зберігайте закордонні гарячі лінії психологічної допомоги українцям. За ними вас з'єднають з фахівцями, які надають кризові (і не тільки) консультації, а також можуть спрямувати до інших спеціалістів за необхідності.

1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румунія, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
   2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua;  телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
   3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)

Щоб допомогти дітям, їхнім батькам та опікунам знизити рівень стресу, впоратися з  емоційним навантаженням та піклуватись про здоров'я, безпеку та розвиток дітей під час війни,  публікуємо рекомендації експертів та корисні матеріали.  Це ваша Дитяча точка "Спільно" від ЮНІСЕФ.

        Одним із важливих пріоритетів в діяльності Черкаського закладу освіти є забезпечення психологічної стійкості учасників освітнього процесу, які страждають від російської воєнної агресії.
        Відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.02.2022 «Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України», введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 № 70/202 Черкаський ліцей створює умови для медичної, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, а також для надання соціально - психологічної допомоги жертвам насильства та торгівлі людьми.
Взаємодію з учасниками освітнього процесу ліцей забезпечує за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, практичний психолог ліцею КОРОБКО І.М. проводить онлайн-консультування за особистими зверненнями, здійснює інформаційну підтримку щодо джерел консультування, куди саме можна звернутися, розмістивши повідомлення у месенджер Facebook-сторінки, чат Telegram-каналу тощо.
Контакти гарячих ліній організацій, які надають психологічну підтримку при сильному емоційному потрясінні, стресі, відчутті небезпеки, що можуть викликати у дитини психологічну травму додаються у Завданнях.
Також у Завданнях розміщуються  інформаційно-просвітницькі матеріали.
Години психолога-онлайн проводяться відповідно графіка, що додається

     ЖОВТЕНЬ 2023р.

24 лютого життя кожного українця перевернулося з ніг на голову. Ми зіткнулися з пеклом війни, про яке абсолютна більшість із нас знала лише з книг та фільмів. Страх, тривога, відчай, апатія, втрата сенсу — з такими почуттями багато людей просинаються у своїх домівках та підвалах, в тимчасових притулках по всьому світу. Щоб допомогти українцям пережити ці страшні дні та віднайти втрачені опори, психологи та психотерапевти безкоштовно надають консультаційну допомогу. Тут зібрані всі пропозиції в один список.

За оцінками ВООЗ, чверть населення України може страждати від розладу психічного здоров'я через російську агресію, яка триває вже другий рік.

Національна дитяча гаряча лінія надає консультації

в телефонному та онлайн-режимах в будні з 12:00 до 20:00

Завдячуючи підтримці Міністерства освіти і науки  України (лист від 22.04.2020 №1/11-2912), Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні надало фінансову  допомогу щодо збільшення робочого часу Національної дитячої гарячої лінії, діяльність якої забезпечує Громадська організація "Ла Страда - Україна".

Наразі Національна дитяча гаряча лінія надає консультації в телефонному та онлайн-режимах в будні з 12:00 до 20:00; короткий номер 160 111 (безкоштовно з мобільних телефонів), 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефоні

Кращий спосіб зробити дітей хорошими –

це зробити їх щасливими.

Психологічний супровід освітнього процесу

практичний психолог  

КОРОБКО Ірина Миколаївна

   - сприяння  повноцінному  особистісному  й   інтелектуальному розвитку  дітей  на  кожному віковому етапі,    -  створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;   - забезпечення  індивідуального  підходу  до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;  - профілактика  і  корекція  відхилень  в  інтелектуальному і особистісному розвитку дитини.

Основні напрямки  діяльності

 - організація служби психологічного супроводу навчально виховного процесу;

- проведення психологічного діагностування учнів школи;

- становлення системи психологічної освіти вчителів та батьків:

- проведення психолого-корекційної роботи з учнями

- психологічний аналіз соціальної ситуації розвитку в школі, виявлення основних проблем і визначення причин їхнього виникнення, шляхів і засобів їхнього вирішення;

- психологічний супровід розвитку учнів: діагностична та корекційно-відновлювальна робота  по адаптації учнів 1-х, 5-х, 10-х класів;

-  профілактика і подолання відхилень у соціальному і психологічному здоров’ї,  а також розвитку учнів;

- сприяння особистісному й інтелектуальному розвитку учнів на кожнім віковому етапі розвитку;

-  робота з обдарованими учнями;

- визначення шляхів і форм надання допомоги дітям, що мають труднощі у навчанні, спілкуванні; 

- вибір засобів і форм психологічного  супроводу школярів відповідно до властивих  особливостей  навчання і спілкування;

- формування здібностей до саморозвитку і рефлексії

1. Діагностична робота

- профілактика  дезадаптації майбутніх першокласників

- діагностика готовності дитини до шкільного навчання

- діагностика адаптації першокласників до школи

- профілактика дезадаптаціїї випускників 4-х класів під час переходу до середньої школи

- діагностика адаптації 5-х класів до умов навчання в середній школі

- діагностика особистісних якостей учнів

- діагностика міжособистісних стосунків

- виявлення нахилів особистості для майбутнього вибору професії

- виявлення дітей групи «ризику»

2.Консультаційна робота

- індивідуальні та групові консультації учням, батькам та вчителям  з питань міжособистісних стосунків, проявів почуттів, емоційна підтримка в кризових ситуаціях, обговорення шляхів подолання труднощів у навчанні та поведінці дітей.

3.Корекційна та розвиткова робота

- індивідуальна робота на основі психодіагностики

- корекційна робота з дітьми «групи ризику»

- розвивальна робота з дітьми, що відстають від вікової норми розвитку  за  запитом

- проведення  тренінгів особистісного росту

4.Психологічна просвіта

- виступи на класних виховних годинах

- виступи на класних та загальношкільних батьківських зборах

- виступи на психолого-педагогічних семінарах та педагогічних радах

5.Організаційно-методична робота

- накопичення, систематизація та класифікація методичних матеріалів

- складання банку діагностичних методик

- формування окремих течок  з превентивної роботи

6.Навчальна діяльність

- проведення занять гуртка «Корисна психологія» з окремими програмами для різних вікових груп

7.Зв’язки з громадськістю

- створення системи диспетчерської служби

- соціально-психолого-педагогічний патронаж дітей різних категорій

- співпраця з громадськими організаціями

Протидія булінг

Інформування про булінг

Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу 25-29.09.2023р

З 2020 року, за рішенням ЮНЕСКО, у перший четвер листопада відзначається Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у школі

Як не піддатись паніці 

Паніка – це психологічний стан нашого організму, що реагує на загрозу, і проявляється як відчуття внутрішнього напруження, хвилювання, гострого страху і / або некерованого прагнення уникнути небезпечної ситуації.

Способи протистояти паніці:

1. Відкиньте емоції і зробіть ставку на мислення

У критичній ситуації слід відкинути емоції, переживання і робити ставку на мислення. Ознайомтеся з наявною інформацією. У випадку з коронавірусом дізнайтеся все про симптоми, профілактику, рекомендації, статистику; проаналізуйте і продумайте що варто зробити, щоб запобігти небезпечній ситуації або мінімізувати наслідки.

Навіть якщо вважаєте проблему (в разі введення карантину) на перший погляд повністю безнадійною, спробуйте поглянути на неї збоку – склавши перелік способів вирішення, продумавши вигоди і наслідки кожного варіанту. Якщо вдасться знайти відносно безболісний метод розв'язання проблеми, паніка відразу ж зникне.

2. Не драматизуйте ситуацію

Тривога є природною реакцією організму для захисту від небезпек і небезпечних явищ, але не потрібно драматизувати ситуацію. На випадок підвищеного хвилювання і тривожності складіть для себе список речей і занять, які допомагають вам почуватися впевнено і спокійно, щось на зразок заспокійливого для вас.

Для зручності розділіть ці дії на категорії:

запахи. Згадайте всі запахи, з якими у вас асоціюється спокій і комфорт – запах у кав'ярні, ефірні масла, запах лісу тощо;

звуки і музика;

смакові відчуття;

дії – пробіжки, читання, малювання.

Коли закінчите, внесіть справи із цього списку до свого календаря. Зробіть так, щоб кожен день ви могли приділяти хоча б 15 хвилин одному з зазначених занять (навіть якщо це буде просто 15-хвилинна прогулянка в парку дорогою з роботи).

3. Стежте за своїм здоров'ям

Важливо пам'ятати, що впевненіше із хвилюванням і панікою справляється міцний організм з хорошим імунітетом. Щоб не піддаватися непотрібним емоціям, стежте за такими процесами: висипайтеся, відпочивайте, робіть перерви у повсякденних завданнях, подбайте про повноцінне і якісне харчування.

Не забувайте про інтереси та хобі, на які можна перемкнути увагу. Не вдається? Виконуйте монотонну роботу по господарству: прання, прибирання або прасування і відвернуть від тривоги, і дадуть відчуття завершеності справи.

Позбавитися паніки буває досить важко, але, крім вас, ніхто не здатний зробити це.

Багато незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення.

До обговорення проблеми долучилися експерти у сфері дитячої психології – Марк Рейнек, Рейчел Томасян та Робін Гудман.  

1. Тримайте під контролем власні емоції

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. 

Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.

"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. 

Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", – пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму. 

Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

2. Станьте ініціатором розмови

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. 

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. 

Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.

Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.

Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", – каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. 

Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.

Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію. 

"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", – такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт. 

Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання. 

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. 

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. 

Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян. 

Діти до 6 років 

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

Діти шкільного віку

Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.

Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку. 

Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.

Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.

В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.

Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити. 

Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.

Розмова з підлітками

Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.

Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.

При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела. 

Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи. 

Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми. 

5. Продемонструйте свою підтримку

Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.

Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

"Чесність та прозорість є найважливішими. 

Тривога процвітає, коли щось приховується. 

Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", – пропонує Марк Рейнек.

Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані"або "ми тут нічого не можемо зробити". 

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

Яким чином це зробити?

Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.

Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. 

Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", – наголошує Рейчел Томасян. 

1. Скласти кілька простих правил і обумовити разом з дитиною наслідки їх невиконання.

Наприклад, проводити за комп’ютером і телевізором не більше 2-3 годин на день (враховуючи і час на навчання), підтримувати кімнату в порядку, лягати в ліжко не пізніше обумовленого часу.

Наявність елементарних «правил нашого будинку» корисно завжди. Батькам це допомагає підтримувати порядок і сприятливу атмосферу, а дитині розуміти, що від неї очікують і тому відчувати себе впевненіше.

Пам’ятайте: правила слід встановлювати тільки тоді, якщо їх виконання можна проконтролювати і в разі невиконання одразу ж мати зворотний зв’язок.

2. Напередодні увечері або вранці допомогти дитині спланувати наступний день.

Навичці планувати свій час можна навчити навіть першокласника, хоча часові та просторові уявлення дитини змінюються в міру дорослішання – що молодший школяр, то складніше йому утримувати концентрацію уваги на своєму плані. Тому частіше потрапляє в ментальні пастки, тож більше потребує контролю з боку дорослого.

До слова, у США набирає популярність чудова програма для дошкільнят і молодших школярів «Інструменти мислення» (Tools of the mind). Метод був розроблений на основі теорії Виготського доктором Оленою Бодровою і Деборою Леонг. Метод дає приголомшливі результати з розвитку iq і обдарованості, його рекомендують Бюро розвитку освіти UNESCO і UNICEF.

На відміну від традиційних методик розвитку інтелекту, націлених на раннє заучування і маніпулювання цифрами та літерами, метод розрахований на розвиток в дітях здібностей, пов’язаних з роботою префронтальної кори головного мозку.
Префронтальна кора відповідає за здатність до концентрації уваги, контролю за своїми імпульсами, емоційно-вольової саморегуляції.

Одним із прийомів, яким користуються вихователі та вчителі в «Інструментах мислення» – це планування дітьми майбутньої гри або майбутнього дня. Навіть 3-річні діти, які ще зовсім не вміють писати, малюють послідовність своїх дій і в процесі гри звіряються з планом.

3. Увечері обговоріть з дитиною не тільки підсумки дня і досягнуті результати, а й наскільки послідовно вона дотримувалась свого плану.

Важливо допомогти дитині усвідомити головні «ментальні пастки» (у кожної дитини і дорослого вони свої) і в майбутньому бути більш уважною до імпульсів. Щоб допомогти дитині увійти в ритм роботи над якимось завданням може знадобитись пісочний годинник.

Можна також попросити дитину вести «емоційний щоденник» – тобто записувати або замальовувати свої емоції залежно від того, як просувається виконання завдань.
Відзначати успіхи або невдачі.

Не страшно, якщо дитина відволіклась або відійшла від плану. Найголовніше – бути уважним і помітити (я називаю це «зловити себе за хвіст» 

4. Час Ч: читати, читати і ще раз читати.

Через загальну завантаженість і тиск масової культури відео-розваг у наших дітей залишається все менше часу на читання. Нині читаюча дитина – велика рідкість.
При відповідній підтримці батьків час карантину можна використати для прочитання необхідних книг.

Даєте завдання прочитати певну кількість сторінок протягом дня, а ввечері коротко обговоріть прочитане. Бажано, щоб твір був вам знайомий.

Сама багато уваги приділяю формуванню «літературного раціону» своїх дітей, і дуже рекомендую робити це всім батькам.

Книги, які прочитали в дитинстві ви, а потім і ваші діти, а також фільми, які ви подивилися разом, формують вашу загальну внутрішньосімейну культуру і мову спілкування. Характери і приклади поведінки персонажів можна використовувати для формування в дитині емоційного інтелекту і сильних рис характеру, посилаючись на його улюблених героїв.

Батьки можуть заглибитися в список літератури, запропонований школою, або попрацювати над своїм.

Для дошкільнят і молодших школярів альтернативою комп’ютерним розвагам можуть бути аудіоказки.

Щастя Вам і Вашим дітям!

Перелік улюблених книг, на які опиралась при підготовці цього матеріалу:

1. Деніел Сігель «Виховання з розумом. 12 революційних стратегій розвитку мозку вашої дитини »
2. Гордон Ньюфелд «Не втрачайте своїх дітей»
3. Пол Таф «Як діти домагаються успіху»

Дивіться далі на сторінках наступні матеріали психологічної просвіти

Профілактика залежної поведінки

Готовність до навчання у школі включає такі компоненти:

мотиваційна готовність;
фізіологічна готовність;
інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
емоційно-вольова готовність;
соціальна готовність

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати зв’язки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.
Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання. Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).
Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. 

  Адаптація дітей до навчальної діяльності

Початок навчання в школі – один з найбільш складних і відповідальних моментів у житті дітей. Це не тільки нові умови життя й діяльності – це й нові контакти, нові відносини, нові обов'язки. Змінюється все життя дитини: усе підкоряється навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період у житті дитини тому, що навчання в школі ставить перед ним цілий ряд завдань, не пов'язаних з наявним досвідом. Першокласнику необхідно освоювати абсолютно невідомий вид діяльності. Для цього потрібна максимальна мобілізація інтелектуальних і фізичних сил.
        У кожної дитини, що поступає в школу, підвищується психічна напруженість. Це відбивається й на фізичному здоров'ї дитини й на його поведінці.
        З початком навчання з'являється необхідність у досить тривалій нерухомості, а це навантаження для дитини 6-7 років є найбільш стомлюючою.
            Адаптація до школи - багатоплановий процес. Його складовими є фізіологічна адаптація й соціально-психологічна адаптація (до вчителів і їхніх вимог, до однокласників). Адаптація дитини до школи відбувається не відразу – це досить тривалий процес, він пов'язаний із сильною напругою всіх органів і систем. Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров'я дитини.
                                                                      Фізіологічна адаптація
           Тривалість усього періоду адаптації варіюється від 2 до 6 місяців залежно від  умов і вимог, організм дитини проходить через кілька етапів:
           1) Перші 2-3 тижня навчання одержали назву "фізіологічної бурі". У цей період на всі нові впливи організм дитини відповідає значною напругою практично всіх своїх систем, тобто діти витрачають значну частину ресурсів свого організму. Це пояснює той факт, що у вересні багато першокласників хворіють.
          2) Наступний етап адаптації - нестійке пристосування. Організм дитини знаходить прийнятні, близькі до оптимального варіанти реакцій на нові умови.
           3) Після цього наступає період стійкого пристосування. Організм реагує на навантаження з меншою напругою індивідуальних особливостей учня.
      Багато батьків і вчителі схильні недооцінювати складність періоду фізіологічної адаптації першокласників. Проте, за спостереженнями медиків, деякі діти худнуть до кінця 1-ой чверті, у багатьох відзначається зниження артеріального тиску (що є ознакою стомлення), а в деяких - значне його підвищення (ознака перевтоми). Не дивно, що багато першокласників скаржаться на головні болі, утому й інші нездужання в 1-ой чверті. Проявами труднощів звикання й перенапруги організму можуть стати також примхливість дітей дома, зниження здатності до саморегуляції поведінки.
                                                           Соціально-психологічна адаптація
           Незалежно від того, коли дитина пішла в школу, вона проходить через особливий етап свого розвитку - кризу 7 (6) років.
          Змінюється соціальний статус колишньої дитини - з'являється нова соціальна роль "учень". Можна вважати це народженням соціального "Я" дитини.
          Зміна зовнішньої позиції спричиняє зміні самосвідомості особистості першокласника, відбувається переоцінка цінностей. Те, що було значимим раніше, стає другорядним, а те, що має відношення до навчання, стає більше важливим.
           Такі зміни відбуваються в психіці дитини при сприятливому розвитку подій, її успішній адаптації до шкільного навчання. Про "внутрішню позицію школяра" можна говорити тільки тоді, коли дитина дійсно хоче вчитися, а не тільки ходить в школу. У половини дітей, що надходять у школу, ця позиція ще не сформована. Особливо актуальна ця проблема для дітей шести років. У них частіше, ніж в семи літніх, утруднене формування "почуття необхідності навчання", вони менш орієнтовані на загальноприйняті форми поведінки в школі. При зіткненні з такими труднощами потрібно допомогти дитині прийняти "позицію школяра": частіше ненав'язливо розмовляти про те, навіщо потрібно вчитися, чому в школі саме такі правила, що буде, якщо ніхто не стане їх дотримувати. Можна пограти дома з першокласником у школу, що існує тільки за правилами, які подобаються йому самому, або зовсім без правил.
           У кожному разі необхідно проявляти повагу й розуміння почуттів дитини, тому що її емоційне життя відрізняється ще ранимістью, незахищеністю.
            Спостереження за школярами перших класів показали, що соціально-психологічна адаптація дітей до школи може проходити по-різному. Більшість дітей (56%) адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, освоюються в школі, здобувають нових друзів у класі, у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, сумлінні й без видимої напруги виконують всі вимоги вчителя. Іноді в цих дітей відзначаються складності або в контактах з дітьми, або у відносинах із учителем, тому що їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки: хочеться побігати на зміні або поговорити з товаришем, не чекаючи дзвінка й т.п. Але до кінця жовтня труднощі цих дітей, як правило, нівелюються, відносини нормалізуються, дитина повністю освоюється з новим статусом учня, з новими вимогами, з новим режимом, він стає учнем. 
        Друга група дітей (30%) має більше тривалий період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки вимогам школи затягується, діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування із учителем, дітьми, вони можуть грати на уроках або з'ясовувати відносини з товаришем, вони не реагують на зауваження вчителя або реагують слізьми, образами. Як правило, ці діти зазнають труднощів і в освоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, учителі.
          Третя група (14%) - діти, у яких соціально-психологічна адаптація зв'язана зі значними труднощами, крім того, вони не освоюють навчальну програму, у них відзначаються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, батькам, вони «заважають працювати в класі». 
     І все-таки необхідно помітити, що за зовнішнім проявом негативних форм поведінки, або, як звичайно говориться, поганої поведінки дитини, можуть бути самі різні причини. Серед цих дітей можуть бути й ті, хто погано вихований, і ті, у яких відзначається слабість нервової системи. Для визначення істиних причин «поганої поведінка», якщо воно дуже турбує вчителів і батьків, варто звернутися до лікаря. Часто такі діти стають «знедоленими», що у свою чергу народжує реакцію протесту: вони «задирають» на перервах, кричать, погано поводяться на уроці, намагаючись хоч так виділитися. Якщо вчасно не розібратися в причинах поганого поведінка, не скорегувати ці утруднення адаптації, то все це разом може привести до зриву адаптації й порушенню психічного здоров'я.
               Як правило, індикатором несприятливого плину процесу адаптації, є неадекватна поведінка: занадто сильне збудження або навпаки – млявість, необґрунтована агресивність або періоди депресії. Інакше кажучи, якщо дитина поводиться по-іншому, не тому що звичайно, скаржиться на нездоров'я, поганий апетит, небажання йти в школу – це може бути пов'язане з дезадаптацією до навчального процесу.
                                                            Ознаки успішної адаптації 
          По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Їй подобається в школі, вона не має непевності й страхів.
          Друга ознака - наскільки легко дитина справляється із програмою. Якщо школа звичайна й програма традиційна, а дитина зазнає труднощів при навчанні, необхідно підтримати її у важкий момент, не критикувати зайво за повільність, а так само не порівнювати з іншими дітьми. Всі діти різні.
             Якщо програма складна, та ще й припускає вивчення іноземної мови - уважно необхідно стежите, чи не є таке навантаження для дитини надмірним. Краще вчасно відкоригувати це, інакше почнуться проблеми зі здоров'ям. Можливо, в іншому класі, з меншим навантаженням, дитина відчує себе комфортніше?
              Дуже важливо спочатку вселити в школяра впевненість в успіх, не дати йому піддатися зневірі ("У мене нічого не вийде!") , інакше боротися з апатією ви будете дуже довго.
              Наступна ознака успішної адаптації - це ступінь самостійності дитини при виконанні навчальних завдань, готовність звернутися по допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому. Часто батьки занадто ретельно "допомагають" дитині, що викликає протилежний ефект. Учень звикає до спільного готування уроків і не хоче робити це поодинці. Тут краще відразу позначити границі вашої допомоги й поступово зменшувати їх.
              Але найважливішим, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками й вчителями.
            Нерідко батьки сварять дитину за те, що вона пізно вертається зі школи, що їй часто дзвонять друзі "не по справі", що занадто багато часу в неї йде на прогулянки. Однак добре б пам'ятати про те, що в цей період першокласник активно встановлює контакти, шукає своє місце в дитячому середовищу, вчиться співробітничати з іншими дітьми й приймати допомогу у свою адресу. Допоможіть йому в цій непростій справі! Від того, яку нішу займе ваше чадо при розподілі соціальних ролей, залежить весь період його навчання в школі. Багато проблем з'являється в підлітковому віці саме тому, що колись дитині не вдалося виявити себе належним чином.
                 Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї родини. Добре б батькам відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомога в організації свят і спільних справ - адже будь-яка участь у шкільному житті піде на користь дитині. Син або дочка будуть мати привід пишатися батьками! Обов'язково погодьте вимоги, щоб дитина не постраждала від батьківських розбіжностей з педагогом. Якщо батьків не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, слід попросити вчителя роз'яснити її особливості й переваги перед іншими способами навчання.
                Від учителя залежить і те, який сусід по парті "дістанеться" дитині. Це - немаловажний фактор успішної адаптації першокласника. Батьки повинні поцікавитися, які відносини складаються в дітей, що сидять разом. Якщо дитина заважає комусь на уроках батькам не слід одразу панікувати. Діти ще не освоїли незвичних норм поведінки, та й просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, у цьому віці досить складно. Необхідно поговорити з вашим школярем про те, що вміння поважати іншого, коли той працює – дуже важливе. Слід стимулювати, щоб діти допомагали один одному, хто знає, можливо, саме взаємопідтримка й добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент.
                                                          Допомога дитині в адаптації
             Одним з найбільш істотних факторів, що роблять істотний впливає на адаптацію та працездатність дитини є режим дня. Це точно регламентований час і тривалість підготовки домашніх завдань, достатній відпочинок на свіжому повітрі, регулярне й повноцінне харчування, правильно організована рухова активність дитини достатній по тривалості сон. Нераціонально організований режим дня веде до різкого зниження працездатності й перевтомі.
            Чуйність учителя й батьків, терпіння, тактовність - це необхідні умови, які будуть сприяти успішній адаптації дитини до навчання.
             Безумовно, треба давати можливість дитині витрачати свою потребу в руховій активності. Дуже добре діють емоційні, музичні заняття, де хлопцям надається можливість порухатись, потанцювати, поспівати. Спортивні заняття, прогулянки, біг, рухливі ігри повинні бути присутнім у режимі дня в обов'язковому порядку.
            Труднощі адаптації й труднощі навчання в школі найчастіше можуть мати однакові причини. Тому дуже важливо з перших днів привчити дитину до акуратності, сумлінно ставиться до своїх обов'язків. Приміщення, де відбувається навчання й де дитина грає повинне бути розділене, хоча б умовно. Необхідно ставити перед дитиною тільки ті завдання, які вона може виконати, обов'язково вимагати, щоб будь-яка справа доводила до кінця.
                                                               Рекомендації батькам
1.      Допомагати переорієнтації дитини з позицій дошкільника на позицію школяра:
                 підсилювати особистісний зміст навчання в школі;
                 ставити пізнавальні завдання перед дитиною.
2.      Стимулювати обмін інформацією з однокласниками. 
3.      Сприяти створенню інтересу в дитини до своєї особистості. Вона повинна бачити можливості самореалізації.
 4.      Роз'яснити, що учень, як і кожна людина, має право на помилку при освоєнні нового. Помилки переборює той, хто цього бажає, хто наполегливий і працьовитий.
 5.      Не завантажуйте учня позашкільними заняттями – гуртками , секціями.
6.      Удома – без оцінок. Батькам слід пам‘ятати, що багато хто навіть геніальні люди не відрізнялися більшими успіхами в початковій школі.
7.      Батькам необхідно поговорити з дитиною й поясніть, що вона вже дорослі і що в школі поводитись з ним будуть не тільки так, як він звик раніше.
8.      Навіть якщо батьки щодня проводжають й зустрічають першокласника, дорога до школи повинна бути йому добре знайома. Кілька разів, не кваплячись, прогуляйтеся з дитиною до шкільного будинку. По шляху звернете його увагу на світлофори, підземні переходи, небезпечні ділянки дороги. Про всякий випадок навчите дитини самостійно відмикати й замикати двері. І пом‘ятайте, що він обов'язково повинен мати запасний ключ від квартири. 
9.      У школу слід будити дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинен побачити вашу посмішку й почути ласкавий голос. Не підганяйте її ранком, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки, навіть якщо «учора попереджали».
10. Не відправляйте дитини в школу без сніданку: до шкільного сніданку йому доведеться багато попрацювати. 
11. При прощанні батькам не слід повчати дитину: «Дивися, не балуйся» або «Поводься добре», «Щоб сьогодні не було поганих оцінок» і т.п. Краще буде, якщо ви побажаєте йому удачі, підбадьорите її, знайдете кілька ласкавих слів. У вашого першокласника попереду важкий день. 
12. Зустрічайте після школи дитини спокійно, не обрушуйте на нього тисячу питань, дайте розслабитись (згадаєте, як ви самі почуваєте себе після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина надто збуджена, якщо жадає поділитися враженнями, не відмахуйтеся, не відкладайте на потім, вислухайте її. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді й розповість усе сама. 
13. Частіше розмовляйте про вашу дитину із вчителем. Вислухавши його зауваження, не квапитеся влаштовувати прочухан і постарайтеся, щоб ваша розмова із вчителем проходив без дитини. 
14. Не змушуйте робити всі уроки в зараз , після 15-20 хвилин занять необхідні 15-хвилинні перерви.  
15. Під час готування уроків не «сидіть над душею», дайте можливість дитині працювати самій, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка («Не хвилюйся, усе вийде», «Давай розберемося разом»), похвала допоможе краще.
16. Намагайтеся уникати умов: «Якщо ти зробиш, то…»... Часом умови стають нездійсненними, не залежать від дитини, і ви можете виявитися в дуже складній ситуації
17. Постарайтеся знайти протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні турботи, телевізор, розмови з іншими членами родини. 
18. Якщо у вас щось не виходить, виникають труднощі у взаєминах з дитиною, порадьтеся із учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвої й літературу для батьків. 
19. Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, утому, поганий настрій. Найчастіше - це показники стомлення й труднощів у навчанні.
                                                             Рекомендації вчителям
1.            Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
2.            Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
3.            Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів „завжди”, „ніколи”.
4.            Хваліть учня за найменші досягнення.
5.            Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
6.            Створюйте ситуації успіху.
7.            Зменшуйте кількість заперечних слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
8.            Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність
9.            Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляції.
10.       давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкульт - хвилинки, коми, ігри на перервах)
11.       Надавайте учням можливість висловити свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

            Основною метою всякої системи виховання є розвиток закладених природою внутрішніх ресурсів особистості. Важливо з першого років навчання навчитися визначати здатності й схильності дитини. Розвивати й коректувати навички й уміння. У процесі виховання, кожний учасник виховного процесу повинен чітко усвідомити собі, що він не один у цьому світі. У важких ситуаціях необхідно звертатися по допомогу до фахівців: психолога, соціального педагогу, лікаря.

Особливості адаптації учнів 5-го класу до шкільного життя.

         5 клас (10 років) – це кінець дитинства, період, який безпосередньо передує підлітковому. Саме на цей вік припадає найбільша кількість дітей із так званою “шкільною дезадаптацією”, тобто тих, які не вміють пристосуватися до умов та вимог середньої школи. Це може проявлятися у низькій успішності, поганій дисципліні, розладах взаємин із дорослими та однолітками, появі негативних якостей в особистості та поведінці, негативних суб’єктивних переживань.
        Умови   навчання в середній школі висувають більш високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до навчальних знань. Однак, рівень розвитку дітей у цьому віці не однаковий: в одних він відповідає умовам успішного навчання, а в інших ледь сягає припустимої межі. У зв’язку з цим у дітей можуть з’являтися різні труднощі. Це закономірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкільне дитинство і починається отроцтво.
        Виділяють такі складові готовності до навчання у середній школі:
· успішне засвоєння програмового матеріалу та сформованість основних компонентів навчальної діяльності;
· наявність новоутворень молодшого шкільного віку – довільності, рефлексії, мислення через поняття тощо;
якісно новий тип взаємовідносин із дорослими та однолітками.
        Особливості психічного, особистісного розвитку дитини на межі вікових періодів:
· Відбуваються зміни у психіці дитини.
· Перебудовуються сформовані раніше життєві поняття.
· Завдяки розвитку нового рівня мислення (теоретичного) відбувається перебудова всіх інших психічних процесів: “пам’ять стає мислячою, а сприйняття – думаючим.”
· Навчальна діяльність втрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але продовжує бути оцінюваною, важливою, впливовою на інтелектуальну сферу розвитку.
· Якщо в початковій школі діти тільки знайомилися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи.
        Майбутній класний керівник ознайомлюється з індивідуальними особливостями дітей, з методами і формами викладацької діяльності попереднього вчителя, з системою організації виховної роботи та вимогами щодо оцінювання знань учнів.
        Провідна роль на цьому етапі відводиться практичному психологу, а саме:
· проведення визначення готовності учнів, ураховуючи не лише загальні вікові особливості, а й соціально-психологічні особливості своєї школи.
·  Окрім діагностичної роботи, ще одним напрямком під час адаптаційного періоду може стати проведення психолого-педагогічних консиліумів, теми яких потрібно розробляти досить уважно, враховуючи специфіку колективу.
· Наступним напрямком роботи має бути робота з вчителями-предметниками. На семінарах потрібно розглядати вікові особливості дітей, на зміну провідного виду діяльності.
· Важливою є також робота з батьками через індивідуальні бесіди, консультації, батьківські збори, лекторії.
· Доцільним є проведення спеціальних занять з п’ятикласниками, спрямованих на підвищення ефективності навчальної діяльності та формування вміння вчитися.
        В цей період батькам і вчителям потрібно допомогти дитині навчитися самостійних способів здобуття знань: уміння користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, навчальними відео-й аудіо касетами тощо. Дорослі повинні бути готові до того, що, якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання. Може з’явитися симптом “розчарування” школяра у своїй позиції, як учня, а також небажання виконувати навчальні завдання на уроках і особливо вдома, небажання відвідувати школу через невиконані уроки. А в результаті – виникнення конфліктів з батьками, учителями.
        Тільки підготувавши дитину до свідомого сприйняття особливостей навчання в середній школі, можна зберегти її від зайвих хвилювань.

Адаптація десятикласників

Після дев'ятого класу найчастіше залишаються учні, інтелектуальний рівень яких вищий за середній, але колишній відмінник може перетвориться на середнячка, а «твердий хорошист» — на трієчника.

Батьки, наполягаючи на престижному навчанні, не розуміють, чому їхня дитина стає похмурою, млявою, розгубленою, або, навпаки: дратівливою, агресивною чи зухвалою, злою тощо.

Річ у тім, що змінились критерії оцінювання, втрата звичного статусу в групі, зміна самооцінки, ставлення до себе. Відбувається різка зміна у сфері самосприйняття і самоусвідомлення. Це призводить до розвитку механізмів захисту, неадекватної, неконструктивної поведінки, виникнення афективних реакцій, депресії тощо. Тобто виникає проблема: соціально-психологічна дезадаптація.

Друга проблема — установка на продовження мораторію дитинства. Багато батьків саме тому бажають, щоб їхня дитина перейшла до десятого класу. Вони перед завершенням освіти та вступом до вищого навчального закладу, «дозволяють» дитинці «розслабитися»: провокують інтерес до всього, що не навчання і не робота-спорт: до спілкування (як у підлітків), досвід «дорослого життя» тощо. Це можна зрозуміти: цей досвід, не пов'язаний тільки з навчанням, має величезне значення для подальшого життя та розвитку 15—16-річної людини.

Зазвичай необхідність адаптації виникає у зв'язку з кардинальною зміною діяльності людини і її соціального оточення. У десятикласників змінюється соціальне оточення (новий склад класу та вчителів) і система діяльності (нова навчальна ситуація нового ступеня освіти). Ситуація новизни є для будь-якої людини певною мірою тривожною. А якщо для старшокласника це ще й пов'язано з вибором навчального профілю, то ризики підвищеної тривожності та виникнення шкільної і навіть соціальної дезадаптації збільшуються. Тому зміст адаптаційного періоду в профільних ЗНЗ полягає в тому, щоб зробити природний процес адаптації більш інтенсивним.

Мета адаптаційного періоду учнів 10 класів до умов профільного навчання — допомогти учням швидше познайомитися одне з одним, з новими вчителями та з новою навчальною ситуацією.

У юності особливо зростає необхідність у визнанні та захищеності, як ніколи стають актуальними потреби в спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись один з одним, юнаки відчувають необхідність знайти своє «Я», зрозуміти свої життєві перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу «Я» як власними очима, так і очима інших.

Тому варто навчати дітей відповідного віку засобів самопізнання, самосприйняття і саморозвитку в контексті взаємодії з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціальних, економічних реалій суспільства.

Рекомендації вчителям щодо навчання, виховання 10-класників:

При визначенні профілю навчання враховуйте не лише здібності, а й професійні наміри учнів.

Будуйте навчальний процес так, щоб учні сприймали профільне навчання як можливий у майбутньому вид діяльності.

Щоб допомогти учням краще познайомитись один з одним, або щоб змінити статус «неприйнятих» до колективу, плануйте урочну та позаурочну діяльність учнів у динамічних групах, застосовуйте інтерактивні методи взаємодії, заохочуйте учнів до участі у всіх заходах класного керівника та вчителів-предметників.

Важливо знати очікування дітей щодо профільного навчання, їх мотивацію, стимулюйте у них бажання вчитись.

Переконуйте, що успішність навчання залежить лише від самих учнів, їх готовності брати на себе відповідальність за своє майбутнє.

Організовуйте спільні завдання для хлопців та дівчат, щоб вони мали змогу пізнавати особливості протилежної статті та набувати досвіду статево-рольової взаємодії.

Для підвищення згуртованості класу, формування навичок групової взаємодії, пропонуйте учням розв’язувати спільно проблемні ситуації та обов’язково аналізувати результати своєї роботи, визначати причини невдач та успіхів.

Мало бажаних учнів залучайте до різних заходів, що проводяться у школі, підкреслюйте їх достоїнства перед класом, хваліть за найменші успіхи.

Порівнюйте роботу учня з його попередніми роботами, а не з роботами інших.

Уникайте критики учнів при свідках.

Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.

Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об'єднуйте їх у групи.

Надавайте можливість учням висловлювати свої думки, формуючи їх індивідуальність та впевненість.

Проводьте класні виховні години, на яких:

навчайте самоаналізу, самопізнання, самокритики;

розвивайте комунікативні здібності учнів:

навчайте культури поводження у колективі;

здійснюйте гендерне виховання, пояснюйте особливості чоловічої та жіночої психіки;

здійснюйте профорієнтаційну діяльність;

виховуйте такі якості як толерантність, відповідальність, самостійність.

Рекомендації батькам:

 Сприймайте свою дитину як дорослу людину, яка вже може взяти на себе відповідальність за свої вчинки, є досить самостійною, має свої інтереси, свої погляди на життя, які можуть не збігатися з вашими.

Обов’язково радьтеся з дітьми, коли приймаєте важливі рішення. І не просто вислуховуйте їх думку, а враховуйте її на ділі.

Давайте дитині можливість побути наодинці, забезпечте їй окрему кімнату.

Дозволяйте дитині виявляти самостійність.

Не критикуйте дитину при свідках.

Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

Вислухайте свою дитину, якщо вона бажає з вами чимось поділитися, щиро підтримуйте її.

Поважайте особисте життя дитини, без її відома не нишпорте у її речах, питайте дозволу, коли заходите до кімнати.

Не виконуйте за дитину те, що вона може зробити сама (прибрати у будинку, здійснити покупку одягу чи продуктів, приготувати обід тощо).

Будьте вдячними за допомогу по господарству.

Допоможіть дитині влаштуватись на якусь неважку роботу, яка не заважатиме її навчанню, н-д, після уроків, на вихідних, на канікулах. Це дасть відчуття дорослості, самостійності, відповідальності, впевненості, а також змогу вчитись розподіляти самостійно зароблені кошти.

Допоможіть дитині обрати майбутню професію, але не робіть це за неї, не тисніть на її вибір.

Діліться власним досвідом, не забувайте, що Ви колись теж були старшокласниками.

Якщо дитина робить щось неправильно, не кричіть і не вказуйте що робити, а намагайтеся пояснити можливі варіанти вирішення проблеми і нехай дитина сама обере той варіант, який підходить їй найбільше.

Пам’ятайте, виховуючи старшокласника, не потрібно робити все за нього або навпаки залишити один на один зі своїми проблемами, а будьте готовими йти з ними разом, йти поруч, іноді – трішки попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи, спрямувати у потрібному напрямку.

Готуємося до екзаменів!

Поради батькам.

1. Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

2. Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим  вірогідніше він допуститься помилок.

3. Спостерігайте за самопочуттям  вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити  перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

4. Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

5.  Зверніть увагу на харчування учня  під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу  для ефективної роботи.

Вибір професії

Рекомендації учням щодо вибору професії

• Вибір професії - не хвилинна справа, воно може виявитися найбільш важким вибором у твоєму житті.

• Постарайся не піддаватися на вмовляння батьків стати неодмінно юристом чи лікарем. Ти можеш стати найбільш нещасливим юристом на світі.

• Подумай, чим би хотілося займатися саме тобі. Обов'язково розмірковуй над тим, як здійснити свою мрію. Не зупиняйся на думці: "Я буду бізнесменом, у мене буде стільниковий телефон і Мерседес!".

• Не старайся надходити туди, куди хочуть вступити твої друзі. Повір, ти знайдеш собі нових друзів, тим більше що ви будете займатися тим, що вам цікаво.

• Довідавшись більше про ту професію, яку хочеться тобі вибрати. Якщо це можливо, побувай в тому місці, де, як ти думаєш, тобі доведеться працювати згодом, поговори з людьми, які вже займаються цією справою.

• Віддавай собі звіт, що рішення не може бути абсолютним і що в будь-який час у твоєму житті можуть відбутися зміни.

• Спробуй протестуватися у психолога школи. Тести можуть допомогти вибрати правильний напрямок.

• Постарайся не помилятися з приводу своїх можливостей. Краще усвідомлювати свої реальні сили, ніж падати з висоти, яку намітив, але не подужав.

• Не піддавайся почуттю страху - це нормальний стан, який відчувають всі люди перед вибором.

• Іноді корисно починати свою кар'єру з практики, а не з теорії. Наприклад, багато щасливі лікарі починали працювати медсестрами або медбратами.

• Постарайся звернути особливу увагу на ті предмети, які необхідні для вступу до обраного навчального закладу.

• Не відкладай на завтра те, що можна дізнатися сьогодні. Намагайся дізнатися все: як поступають, як вчаться, як влаштовуються працювати після закінчення навчання. Це допоможе скластися уявлення про те, що робити далі.

• Намагайся брати участь у позакласних заходах - це допоможе тобі навчитися спілкуванню і правильній поведінці в колективі

Обираючи професію, пам’ятайте, що:

1.     здійснити цей відповідальний крок треба, враховуючи свої нахили та здібності, особисті та громадські інтереси;

2.     світ професій значно ширший (понад 40000), ніж коло навчальних предметів, що вивчалися в школі (12-15), тому ототожнення улюбленого навчального предмету з професією не завжди є надійним орієнтиром у виборі професії;

3.     професію не слід вибирати «за компанію», такий вибір лише випадково буває вдалим;

4.     розподіл професій на погані і хороші, цікаві і нецікаві, легкі і важкі – помилковий. Значення професії у житті людини залежить не стільки від характеру роботи, скільки від того, як до нього ставиться сама людина, на скільки професія відповідає її запитам і можливостям;

5.     інколи за зовнішньою привабливістю професії приховані її негативні риси (так, професію геолога інколи цінують за можливість мандрувати і бачити світ. Актора – за славу і популярність. Але ж…);

6.      не варто переносити своє ставлення до конкретної людини на її професію, бо      особиста симпатія чи антипатія до людини однієї професії ніяк не може свідчити про особисту придатність чи непридатність іншої людини до цієї професії.

Радимо Вам виконувати послідовно такі дії:

1.     Ознайомтесь з інформацією про світ професії і визначить сферу діяльності, яка вас цікавить;

2.     Вивчить самого себе, складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.

3.     З’ясуйте, чи немає у вас медичних протипоказань щодо обраної професії;

4.     Знайдіть можливість зустрітися з представником цієї професії  і довідайтесь, в якому навчальному закладі можна одержати відповідну кваліфікацію;

5.     З’ясуйте, у спеціаліста центра зайнятості, чи користується обрана Вами професія попитом на ринку праці;

Проаналізуйте отримані відповіді – якщо тричі повторюється одна і таж професія – вибір зроблено вірно.

Комп'ютер дозволяє вирішувати всі ті проблеми, які до винаходу комп'ютера не існували

      З метою реалізації завдань дослідно-експериментальної роботи школи над проектом «ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ – ТА МЕДІАОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ» проводилося діагностичне дослідження учнів 7-11 класів за допомогою  спеціально розроблених  анкет, опрацювання результатів відповідей, їхнього якісного та кількісного аналізу  

Розглядаючи зведені дані, слід зазначити, що:

Ø  Зазвичай свій вільний час учні проводять наступним чином:

Дивляться телепередачі чи відеозаписи -67%, віддаються творчості,
займаються рукоділлям, майструють: 33%, займаються спортом -62%, слухають музику: 76%; грають в комп’ютерні ігри:48%; відпочивають  в сімейному колі:  62% -;  користуються Інтернетом:  76%;  відвідують друзів, приймають гостей: 57% -; читають художні твори: 25%; виїжджають на відпочинок на природу: 20%; читають газети, журнали: - 11% ; вільного часу практично не залишається: 10%

Ø  Спілкуються за допомогою медійних засобів постійно за допомогою  мобільного телефону: 39%учнів;  електронної пошти: 5%;  спілкуються у соціальних мережах (Вконтакте, FaceBook тощо): 52%; відеоблоги (YouTube, Vimeo тощо): 26%;  відеоспілкування (відеочати, Skype, ін.): - 6%

Ø  В Інтернет-сайтах  учнів приваблюють такі жанри: інформаційні (звіт, інтерв’ю, репортаж та ін.) 38%; аналітичні, публіцистичні (стаття, рецензія, огляд та ін.) - 38%;  літературні (роман, повість, новела, оповідь та ін.): - 64%;  телевізійно-кінематографічні (файли з фільмами, серіалами, розважальні шоу, реаліті-шоу різних жанрів та ін.) - 75%; музичні: 95% -

Ø  Щодня користуються Інтернетом кількість учнів – 67%

Ø   Перед тим, як зайти в Інтернет,  планують, скільки часу  будуть там перебувати: 14% учнів;   відволікаються на побічну інформацію, коли щось шукають в Інтернеті 10%

Зараз комп'ютер є практично в кожній родині. Разом із можливістю отримати безлімітний Інтернет маємо спосіб провести не одну й не дві години. Отже, зараз ви більш детально ознайомитеся з проблемами, а також із тим, як їх уникнути.
Проблема 1. Навантаження на очі
Усі дисплеї — ЕПТ і РК — шкідливі для очей. Як з'ясували американські вчені, пагубний вплив моніторів криється не в електронно-магнітному випромінюванні, а в тому, що люди менше моргають, працюючи за комп'ютером.
При роботі з ПК користувачі часто жмуряться, щоб чіткіше розглянути деталі зображення на екрані або зменшити його яскравість. Це може призвести до астенопії (зорової стомленості) й сухості очей. При максимальній напрузі зору частота моргання знижується в 4 рази на хвилину. Сама по собі така тенденція не небезпечна, однак у результаті недостатнього зволоження очей у користувача виникає почуття сильного дискомфорту, «піску в очах».
Проблема 2. Психічне навантаження
Перш за все, це неймовірний обсяг інформації, що буквально щосекунди звалюється на наш мозок. Стільки інформації в одиницю часу людина ще ніколи не отримувала. Причому інформацію потрібно миттєво аналізувати, приймати рішення і виконувати дії. А це велике навантаження на незрілу дитячу нервову систему.
По-друге, деякі комп'ютерні ігри створюють ілюзію спілкування і не приводять до формування навичок справжнього спілкування. Особливо це небезпечно для сором'язливих дітей. Комп'ютер, дає можливість перенестися в інший світ, який можна побачити, з яким можна пограти. Водночас діти все більше відкидають світ реальний, де їм загрожують негативні оцінки та необхідність щось міняти в собі. Такий відхід у штучну реальність може сформувати подібність психологічної залежності від комп'ютера.
Проблема 3. Тунельний синдром зап'ястя
Тунельний синдром виникає передусім у тих, хто змушений довго тримати зап'ястя руки в одному й тому ж положенні. У цьому випадку навантаження дається не на всю руку, а на певні м'язи, які спочатку гіпертрофуються, а потім затискають нерв. Раніше тунельний синдром був професійним захворюванням друкарок і клерків, які з ранку до вечора переписували різні папери, а сьогодні від нього страждають усі користувачі ПК.
Проблема 4. Погане самопочуття
Усупереч розповсюдженій думці, сидяче положення в розслабленій позі, не знімає м'язової втоми, а, навпаки, посилює її. А спазм м'язів шиї провокує головні болі. У людини, яка сидить за комп'ютером, напружені шия, м'язи голови, рук, плечей — звідси велике навантаження на хребет. А це може бути причиною сколіозу.
Проблема 5. Бруд і пил
Навколо комп'ютера скупчується багато бруду й пилу. Причому прибрати це буває доволі складно. А тому це місце, де дуже добре розмножуються мікроби й пилові кліщі. Які можуть спричинити різноманітні захворювання.
Проблема 6. Небезпеки Інтернету
На жаль, діти переважно не знайомі з тим, які небезпеки приховує Всесвітня мережа. Основні чекають у соціальних мережах, де підлітки, не задумуючись, залишають свій номер телефону, домашню адресу, особисті фото. Багато з них ходять на зустрічі з віртуальними знайомими.
       Однак спілкування з комп'ютером несе в собі багато користі. Робота на комп'ютері розвиває уважність, логічне й абстрактне мислення. Комп'ютерні ігри вчать приймати самостійні рішення, а також швидко переключатись з однієї дії на іншу. А вміння користуватись Інтернетом може стати гарною школою з пошуку та відбору інформації. Тому дуже важливо організувати правильне спілкування з комп'ютером, яке допоможе уникнути негативного впливу на здоров'я.
1. Контролювати час проведений за комп'ютером: малюкам молодше 6 років дозволяється сидіти за комп'ютером не більше 20 хвилин, дітям 7-8 років — 30-40 хвилин на день, підліткам — не більше години-півтори. Це допоможе уникнути проблеми з психічним навантаженням і з тунельним синдромом зап'ястя.
2. Дуже корисно навчити дитину спеціальній гімнастиці для очей.
* На рахунок 1-4 заплющити очі, не напружуючи очні м'язи, на рахунок 1-6 широко розплющити очі й поглянути вдалину. По­вторити 4-5 разів.
* Поглянути на кінчик носа на рахунок 1-4, а потім перевести погляд удалину на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
* Не повертаючи голови, повільно робити кругові рухи очима вгору-вправо-вниз-вліво й у зворотний бік: вгору-вліво-вниз-управо. Потім поглянути удалину на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
* Тримаючи голову непорушно, перевести погляд, зафіксувавши його, на рахунок 1-4 вгору, на рахунок 1-6 прямо; потім ана­логічно вниз-прямо, управо-прямо, вліво-прямо. Виконати рух по діагоналі в одну й іншу сторони, переводячи очі прямо на рахунок 1-6. Повторити 3-4 рази.
* Не повертаючи голови, заплющеними очима «поглянути» направо на рахунок 1-4 і прямо на рахунок 1-6. Підняти очі вгору на рахунок 1-4, опустити вниз на рахунок 1-4 і перевести погляд прямо на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
3. Розташувати правильно монітор — на нього не повинні падати сонячні промені або відблиски від лампи. Відстань від очей до екрану має бути не менше 70 см.
4. Стіл і стілець повинні відповідати зросту дитини. Ці правила допоможуть уникнути проблем із самопочуттям.
5. Вчасно проводити прибирання робочого місця — пилососити клавіатуру та внутрішню частину системного блоку, витирати пил на відкритих поверхнях.
6. Розповісти дітям, до яких небезпечних наслідків може призвести оприлюднення великої кількості інформації про себе.
Проблеми, пов'язані з комп'ютером: шкода для очей, тунельний синдром зап'ястя, навантаження на психіку, бруд і пил, шкода для хребта, погане самопочуття, шкода від Інтернету.
Переваги: навички пошуку й обробки інформації, можливість спілкування з людьми, розвиток логічного мислення, розвиток уваги.

Тобто при правильному поводженні дитини й контролі з боку батьків негативного впливу комп'ютера на здоров'я можна уникнути.
 

Заповіді розумного виховання для батьків

-Поміркуйте над цими заповідями. Можливо, вам вдасться доповнити їх, удосконалити, адаптувати до нинішньої ситуації. Отже…

Заповідь перша. Ніколи не робіть ніяких виховних дій у поганому настрої.

Заповідь друга. Ясно визначите, чого ви хочете від дитини і поясніть це їй, а також дізнайтесь, що вона думає із цього приводу. Переконайте його, що ваші виховні цілі - це і її цілі.

Заповідь третя. Надайте дитині самостійність, виховуйте, але не контролюйте кожен її крок.

Заповідь четверта. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього; розбирайте з дитиною її правильні і неправильні кроки до мети.

Заповідь п'ята. Не пропустіть моменту, коли досягнутий перший успіх, хваліть дитину за кожен її вдалий крок. Причому хвалите не взагалі, а конкретно! Не «Ти - молодець», а обов'язково «Ти - молодець, тому що…».

Заповідь шоста. Якщо ж дитина робить якусь невірну дію, скоює помилку, то вкажіть їй на цю помилку. Відразу дайте оцінку вчинку і зробіть паузу, щоб дитина усвідомила почуте.

Заповідь сьома. Оцінюйте вчинок, а не особу - адже це не одне і те ж. «Ти - поганий!» (оцінка особи) звучить дуже часто замість правильного «Ти поступив погано!» (оцінка вчинку). Важливе доповнення: ваше зауваження з приводу помилки або вчинку повинне бути коротким і визначеним.

Заповідь восьма. Дайте дитині відчути, що ви співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про неї, не дивлячись на її помилку. Для цього посміхніться їй або торкніться до неї. Дайте зрозуміти, що коли ця неприємна розмова буде закінчена, то інцидент буде вичерпаним.

Заповідь дев'ята. Виховання - це послідовність цілей. Допоможіть дитині будувати систему перспективних цілей - від дальньої до середньої і від неї до сьогоднішньої.

       Заповідь десята. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. Ні абсолютна твердість в що б те ні стало, ні така ж безмежна доброта не годяться як єдиний основоположний принцип виховання. Все добре свого часу, і треба уміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації. Тоді виховання буде ще і своєчасним.

ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ

   Дітям необхідна любов батьків – це одна з найголовніших потреб. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть, за допомогою такого ланцюжка – ніжний дотик - слова заохочення- час присвячений дитині- подарунки – допомога у найскладніших життєвих ситуаціях.

ЯКЩО СВІТ НЕ ЗМІНИТИ – ЗМІНІТЬ СТАВЛЕННЯ ДО НЬОГО...

• Намагайтеся не зациклюватися на негативних емоціях, спробуйте „перемкнути” свої думки на інші справи.
• Якщо Ви дуже знервовані, відчуваєте провину, сором тощо, спробуйте знайти причини цього стану та помірковано розібратися в них.

ЯК ПОПЕРЕДИТИ ДИТЯЧУ ТА ПІДЛІТКОВУ НАРКОМАНІЮ

    Тільки довірливий контакт може сприяти тому, що надалі Ваша дитина звернеться до Вас запорадою чи допомогою або довіриться Вам. І тільки через повагу та підтримку Ви зможете допомогти один одному вирішувати свої проблеми.

ЯК ПОПЕРЕДИТИ ДЕВІАНТНУ ПОВЕДІНКУ

    Щоб попередити девіантну поведінку, необхідно дотримуватися таких правил виховання:

• Щодня поводьтеся так, аби максимально сприяти здоровому вибору вашої дитини.
• Виховуйте в дитині незалежність. Навчіть її саму приймати рішення й відповідати за них.
• Хваліть дитину: за добре виконану роботу, навіть за старання. Якщо критикуєте, то критикуйте вчинок, а не дитину.
• Будьте завжди готові обговорити з підлітком гострі для нього питання.
• Цікавтеся справами й захопленням свожєї дитини.

http://www.gdo.kiev.ua/files/2002/07/273.htm - Сімейний Кодекс України. Його варто знати - щоб захистити права своїх дітей та власні.

http://www.ssm.kiev.ua/children.htm - Конвенція про права дитини

http://school-sector.relarn.ru/prava - права дітей - для їхніх батьків, учителів та для них самих.

http://www.un.kiev.ua/ua/unicef/ss-raw.php - ЮНІСЕФ в Україні (сторінки Дитячого Фонду Об'єднаних Націй)

http://www.kcws.kharkov.ua/i_files/right_files/instr_family.html - "Порядок здійснення працівниками центрів соціальних служб для молоді соціального інспектування з метою забезпечення супроводу неблагополучних сімей"

http://aim.h1.ru/Biblioteka/Deti_bezopasnost/56_sposobov_zashiti_index.html - "Школа виживання, або 56 способів захистити дитину від злочину" Ольги Богачової та Юрія Дубягіна.

http://m.health.gov.ua/health.nsf/0/f8dc0320de2d11d0c12569e600514586?OpenDocument СНІД: що роблять державні структури для профілактии його поширення в молодіжному середовищі? Офіційна інформація Департаменту молодіжної та сімейної політики.

http://www.chl.kiev.ua/UKR/p_safeu.htm - "Посібник з Інтернет-безпеки дітей для батьків" (на сайті Державної бібліотеки України для дітей)

http://www.onlandia.org.ua/html/etusivu.htm - Онляндія — спільна ініціатива програми Microsoft «Партнерство в навчанні», соціально відповідальних комерційних структур, неурядових організацій, за підтримкою громадського-соціальних діячів. Цей сайт містить матеріали для дітей, батьків і вчителів (інтерактивні сценарії, короткі тести, готові плани уроків), завдяки яким діти зможуть освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. На сайті подано доступну, практичну інформацію з Інтернет-безпеки